Чому підприємців та фермерів можуть звинуватити у колабораціонізмі за роботу в окупації: розповів експерт

0

Чому підприємців та фермерів можуть звинуватити у колабораціонізмі за роботу в окупації: розповів експерт

В українських зерносховищах нині зберігається понад 20 мільйонів тонн зерна, яке неможливо продати через повномасштабну війну, розв'язану росією. Голова продовольчої програми ООН Девід Бізлі заявив: всесвітня продовольча програма охоплює приблизно 125 мільйонів людей, 50% зерна закуповується в Україні. ООН невпинно закликає росію розблокувати порти, щоб з'явилась можливість вивезти збіжжя й таким чином не лише уберегти людей від голоду, а й звільнити місце для нового врожаю.

На жаль, це далеко не єдина проблема, з якою сьогодні стикаються аграрії: нестача та дорожнеча пального, неможливість доставити насіння на окуповані території, щоб засіяти поля, нестача коштів тощо. Проте, якщо ці проблеми фермери потроху вирішують, то є питання, на які вони не мають змоги впливати. Йдеться про роботу на окупованих територіях. Багато хто з підприємців не кинув напризволяще поля, ферми та залишився, щоб якось працювати. Адже вони прекрасно розуміють: вивезти такий бізнес неможливо, як і залишити, бо росіяни одразу ж націоналізують та все розкрадуть. Тому хочеш зберегти справу — лишайся. Проте в такому разі ці люди потрапляють під дію українського закону про колабораціонізм. Адже охочих звинуватити того чи іншого підприємця в умовній роботі на ворога вже вистачає.

Про проблеми аграріїв на звільнених та окупованих територіях в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» розповів голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков. Також експерт висловився, як захистити фермерів від рейдерських захоплень, які намагаються замаскувати під добрі наміри.

«Неможливо через маленький отвір відправити те, що відвантажувалось через 4 порти»

— Геннадію Володимировичу, наша країна завжди була краєм землеробів. В умовах війни всім дуже складно виживати. Тож з якими проблемами стикаються аграрії? Адже від них залежить, чи буде хліб на столах українців і не лише в них.

— Все залежить від території. Там, де ситуацію контролює українська влада, головна проблема — реалізація перехідної торішньої продукції. Порушена логістика та всі шляхи, через які відбувався її продаж. Я вже не кажу про суттєве зниження цін через дорогу логістику та неможливість реалізації, але й за цією вартістю бодай щось продати — вкрай важко. Неможливо через маленький отвір відправити те, що відвантажувалось через 4 порти. Це величезна фінансова проблема.

— Нині в умовах війни бодай щось робити вкрай складно. Все ж як у нас пройшла посівна кампанія?

— Не можу сказати, що легко. Проте уряд розробив програму кредитування аграріїв і таким чином підтримав посівну. Хоч і тут є проблеми, бо маленькі господарства не були підготовані до роботи з банками: до них важко доходили ці кредити.

Чому підприємців та фермерів можуть звинуватити у колабораціонізмі за роботу в окупації: розповів експерт

Сьогодні додаткові ресурси потрібно витрачати на добриво, пальне, яке не лише дороге, а ще й дефіцит. Різними шляхами люди намагаються розв'язувати цю проблему. Впевнений, Україна завершить посівну практично в плановому режимі. Єдине, трошки зміниться структура посівів: побільшає сої, бо це менш затратна культура, поменшає кукурудзи. Складність в тому, що малі підприємства пооформляли портфельні гарантії, виділені урядом під ці кредити, але закінчились кошти.

Аналогічна ситуація й на нещодавно звільнених територіях, особливо в Сумській області. Перебуваючи під обстрілами, люди не могли подавати документи на кредити, після звільнення області з'ясувалось, що гроші закінчились. Також є банки, які не надають кредити, зокрема, підприємцям з вищезгаданої області. Наразі ця територія під контролем української влади, але в деяких банках ведуть своє зонування країни. За їхніми даними, Сумщина — це «червона зона», тому вони відмовляють в кредитуванні. Сподіваюсь, найближчими днями проблему буде вирішено.

— Щодо територій, де все ще тривають бойові дії. Чи вдається там бодай щось посадити чи висіяти?

— Люди відгукнулись на заклик президента засіяти поля, бо збиратиме врожай Україна. Там, де була можливість, вже закінчилась посівна кампанія. Підприємці це зробили, попри страшенні складнощі з насінням, оскільки фірми не мали змоги його поставити, навіть по передоплаті. Зараз працюємо над поверненням коштів, якщо неможливо доставити товар. Відповідно, поля засівались недостатньо кондиційним насінням: люди виходили з ситуації, як могли. Необхідно розрахуватись по паях, зберегти роботу для людей, особливо цього важкого року.

Знаю, підприємства, які хоч і мають закриті офіси, проте виплачують зарплату, підтримуючи працівників, щоб вони могли пережити цей період.

Загалом проблем на окупованій території багато, зокрема, є складнощі з водою. Одні кажуть — поливайте, без оплати. Але постає питання: як це в майбутньому буде розцінено? Адже є закон про колабораціонізм. Треба розуміти, що на півдні є культури, які в принципі не ростуть без зрошення.

«Після перемоги буде дуже багато охочих звинуватити людей у колабораціонізмі»

— Тож фермери опинились, як то кажуть, між двох вогнів: з одного боку, їм радять засівати поля, бо врожай збиратиме Україна, з іншого, поля необхідно поливати водою, яку доводиться брати в окупанта, і це може бути розцінено як колабораціонізм.

— У хлібороба є обов'язок формувати продовольчу безпеку держави. Люди висіяли насіння, зараз треба виконувати роботи з догляду за ним. Є й ферми в цих регіонах, де щодень необхідно доглядати за тваринами. В цій ситуації у різних регіонах виникають різні проблеми. Приміром, в Луганській області потрібно перереєструвати підприємство в «ЛНР», а, згідно з українським законодавством, це знову ж колабораціонізм. Якщо цього не зробити, підприємство націоналізують, тобто банально заберуть і, найімовірніше, зруйнують. З одного боку, підприємець поклав своє життя, щоб створити та розвивати ферму, та намагається її хоч якось зберегти. З іншого, коли Україна поверне ці території, то які наслідки матиме намагання вижити і врятувати бізнес?

Нині ці підприємці, фермери, господарі викручуються задля збереження ферм та виплачують своїм працівникам гривні. Таким чином, своєю щоденною роботою та гривневими виплатами вони борються із введенням рубльової зони. Але вже є побоювання, що їх можуть звинуватити у зраді інтересів України.

— Чула закиди, мовляв, можна агропідприємство вивезти в інший регіон. Щоправда, так можуть казати лише люди, далекі від сільського господарства та тваринництва. Адже як можна провести релокацію, приміром, поля?

— Так зробити в багатьох випадках просто неможливо. Тому необхідно враховувати особливості виживання аграріїв у цих надскладних умовах. Особливо після перемоги буде дуже багато охочих звинуватити людей у колабораціонізмі. Одні це робитимуть із заздрощів, інші — з помсти, а дехто — з банального бажання нажитись. Маю підозру, що зловживатимуть таким так звані «паризькі патріоти», які в перші ж дні війни все кинули та поїхали деінде. Перебуваючи у спокійному регіоні України чи й за кордоном, найлегше давати поради.

Проте вижити та не втратити бізнес в окупації, та ще й дати можливість людям заробляти гривні, щоб з приходом на ці території української влади була не випалена й розграбована земля, а були підприємства, які здатні платити державі податки, — це справжній патріотизм. На жаль, я вже зараз чую, як ці «закордонні патріоти» розповідатимуть, що треба робити, і саме вони в майбутньому судитимуть цих трударів, які не кинули все, а рятували всіх і вся, як могли.

— Погодьтесь, є в окупованих регіонах і справжні колаборанти. Вони першими біжать, щоб прилаштуватись і отримати якусь грошовиту посаду.

— Звісно. Таких особливо багато серед колишніх працівників Держкомзему. Ще кілька місяців тому це були величезні патріоти, намагались щось «крутити» з продажем землі, а з приходом окупантів швидко, як то кажуть, «перевзулись». Сьогодні чимало з них вже активно співпрацює з окупаційною владою, є їхніми радниками тощо. Розумію, що тут все очевидно.

Але зовсім інше питання, коли людина виживає. Повторюсь, маю велике побоювання, щоб згодом не з'явились «розстрільні трійки». Після звільнення наших територій необхідно дуже виважено, індивідуально підходити до звинувачень у колабораціонізмі. Щоб уникнути ситуації, коли за намагання зберегти ферму та робочі місця людину покарають. Тому такі рішення мають приймати ті, хто знає реальну ситуацію зсередини й нікуди не виїжджав та бачив, як все відбувалось насправді. Якщо ж рішення ухвалюватимуть «закордонні патріоти», ми наробимо багато лиха. Людей буде покарано за добро та спробу дати можливість вижити іншим.

Раніше економіст розповів про дефіцит продуктів через війну та пояснив, чому українці будуть змушені споживати неякісну їжу.

Фото в заголовку pixabay

Фото elevatorist.com

Источник

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here